Після поранення більшість військовослужбовців зосереджуються на лікуванні та відновленні. Водночас саме в цей період закладається основа для майбутнього отримання відповідних виплат і компенсацій.
За словами Владислав Мандрик, однією з найбільших помилок є те, що військові часто вважають, що якщо травма очевидна, держава автоматично присудить усі передбачені законом виплати.
«Сама наявність травми не означає автоматичного отримання одноразової грошової допомоги. Критично важливо, як саме оформлені документи, який причинно-наслідковий зв’язок встановлено та чи підтверджені наслідки травми належними медичними висновками», – пояснює Владислав Мандрик.
Юрист наголошує, що законодавство не передбачає окремої універсальної виплати лише за фактом травми. Натомість військовослужбовець може претендувати на різні види допомоги залежно від наслідків для здоров’я.
Найбільш відомою є одноразова грошова допомога у разі втрати працездатності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. Розмір такої виплати залежить від групи інвалідності, відсотка втрати працездатності та причинного зв’язку травми.
Наприклад, якщо інвалідність пов’язана із захистом Батьківщини чи виконанням обов’язків військової служби, то розмір допомоги може становити від 250 до 400 прожиткових мінімумів залежно від групи інвалідності, тобто у 2026 році від 757 тис. грн до понад 1,2 млн грн.
Водночас існує ще одна поширена виплата, яку військові часто помилково ототожнюють із компенсацією за поранення, – додаткова винагорода у розмірі 100 тисяч гривень за період стаціонарного лікування та відпустки для лікування після важкого поранення.
“Це різні виплати з різними правовими підставами. Сто тисяч гривень виплачується на період лікування, а одноразова грошова допомога залежить від встановлених наслідків поранення. Військовослужбовець може мати право на обидва види виплат одночасно”, – зазначає Владислав Мандрик.
Окремою проблемою залишаються помилки в документах. За словами юриста, саме вони найчастіше стають причиною відмов або затримок виплат.
“Ключовий ризик – це неточності у висновках ВЛК, відсутність довідки про обставини травми або неправильно визначений причинно-наслідковий зв’язок. Одна фраза в документі може істотно вплинути на розмір виплати або взагалі позбавити особу права на неї”, – пояснює він.
Тому після травми важливо не тільки пройти курс лікування, а й проконтролювати оформлення всіх документів: медичної книжки, довідки про обставини травми, висновків судово-медичної експертизи та інших документів, які в майбутньому стануть підставою для отримання матеріальної допомоги.
Окрім державних виплат, військовослужбовці також можуть претендувати на одноразову грошову допомогу від місцевих громад, допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Якщо виплати не здійснюються або процес затягується, юристи радять вимагати письмове рішення чи відповідь у військовій частині чи іншому уповноваженому органі.
“Потрібно фіксувати бездіяльність посадових осіб і працювати виключно з документами. Усні пояснення не дозволяють ефективно захистити свої права. Якщо людина отримала письмову відмову або бачить затягування процедури, то вже можна оцінювати перспективи оскарження та обирати подальший алгоритм дій”, – підсумовує Владислав Мандрик.
