У 2022 році до надання допомоги ЗСУ, переселенцям та постраждалим від війни долучилися 74% громадян. Але у 2023 році цей показник знизився до 37%, а у 2024 році – до 27%. Про це повідомив міський голова Харкова, голова Асоціації прифронтових міст і громад Ігор Терехов.
За словами мера Харкова, причинами цього є хронічна втома, виснаження та відсутність системної підтримки з боку держави. Без створення мережі волонтерських центрів, координаторів, навчальних програм держава ризикує втратити ключовий кадровий ресурс, який сьогодні підтримує соціальну, гуманітарну та медичну інфраструктуру прифронтових територій.
«Захищений волонтер – це волонтер, який не зникне через рік, а залишиться в системі допомоги людям надовго. Без системної державної підтримки ми втратимо людей, які фактично несуть значну частину відповідальності в умовах війни», – підсумував Ігор Терехов.
Після 24 лютого 2022 року волонтерський рух в Україні став одним із наймасовіших та найефективніших у світі. За різними опитуваннями та оцінками, від 70-74% дорослого населення країни так чи інакше брали участь у волонтерській діяльності (грошові пожертви, плетіння сіток, доставка гуманітарної допомоги, допомога переселенцям тощо). Станом на січень 2026 року, незважаючи на втому та економічні труднощі, волонтерство залишається дуже сильним: згідно з офіційними даними реєстру ДПС, кількість зареєстрованих волонтерів становить близько 12 000 (приріст близько 10-12% на рік).
Основний напрямок зусиль волонтерів – допомога армії: безпілотники, автомобілі, РЕБ, оптика, зимовий одяг, аптечки, засоби гігієни. Волонтери покривали величезну кількість потреб, які держава не могла швидко забезпечити на початку війни. Навіть у 2026 році, коли військове виробництво значно зросло, волонтерський сектор залишається критично важливим елементом «швидкого реагування» на фронті. Незважаючи на спад емоційного піку перших років війни, українське волонтерство продовжує демонструвати неймовірну стійкість і залишається однією з головних опор обороноздатності країни.
