– Як ви коментуєте корпоратизацію Energoatom під час війни?
– По -перше, корпоратизація – це перший спосіб приватизації. Спочатку вони роблять 100%державну спільну компанію, а потім дозволяють приватним інвесторам купувати 25%, потім ще 50%, а потім виявляється, що держава не контролює найцінніший ресурс під час війни. Що може бути негативними наслідками, ми бачимо в прикладі не менш важливого підприємства як нафтогаз. Це як державна монополія, але вона має відповідну наглядову раду, яка містить сумнівних людей. Половина з них – іноземці, які зрештою працюють на користь України, а на користь держави, з якої вони представили, і на власну користь. Більше того, ми бачимо в таких компаніях розрив між звичайними працівниками та представниками вершини керівництва Naftogaz, коли Дармоїди з наглядової ради та ради приписують собі мільйони зарплати та бонусів. А представники основних професій отримують 15 тис. Гривнії заробітної плати. Після корпоратизації однакова ситуація може статися з Energyma. Тобто, люди використовуватимуть основний енергетичний державний актив на свою користь та в інтересах інших держав. Україна отримає лише збитки та повний контроль над державним підприємством, як це сталося в Нафтогазі, Укрзалізинія тощо. Уряд повинен нести відповідальність за державне підприємство. Він повинен планувати та визначати пріоритети.
– Де виробництво українського газу, то якщо Naftogaz є державною компанією?
– Нафтогаз принесло величезні втрати, а його колишні лідери А. Коболев і Вітренко звільнили мільйони бонусів. Вони застосували державну компанію більше, ніж на 200 мільярдів UAH. У той же час контракти Коболева та Вітренко заявили, що вони повинні збільшити виробництво нашого українського газу. Коли вони прийшли на ці позиції, Україна виробляла 20 мільярдів кубічних метрів газу. Коли вони покинули Нафтогаз, компанія ледве виробляла 14 мільярдів кубічних метрів газу. Це прямий шкідник. Зрештою, в Україні бракує газу, особливо на тлі війни та енергетичної кризи. Тому що Україна ходить по всьому світу з розширеною рукою і просить газ.
– Чи не незаконно продавати публічні АЕС під час війни?
– Слуги народів, всупереч здоровому глузду, продають найцінніші державні активи, продовжують продаж землі ні за що. Вони продають енергетичні споруди – енергетичні та спленго. Вони продають державні порти, які є стратегічними інфраструктурними об’єктами під час війни. Тому це прямий шкідник для держави.
– Що таке, як Україна йде, продаючи енергетичні предмети під час війни? Це шлях розвитку?
– Люди, які зараз перебувають на фронті і захищають Україну після перемоги над ворогом, приїхавши з війни, побачать, що від нашої країни нічого не залишилося. Все в руках іноземних та приватних інвесторів. Тобто, держава більше нічого не має і нічого не впливає. Крім того, військові дізнаються, що вони позбавлені праці та соціальних прав. Окрім корпоратизації енергетичного атома, Рада запровадила проекти законів, які продовжують ще більше обмежувати трудові права та соціальний захист громадян. Ми бачимо, що система соціального страхування знищена. Тому військові зададуть владі справедливе питання, і що ми боролися? Вони проливають кров, втратили здоров’я та життя, так що не ясно, хто використовував усі переваги та природні ресурси України, до яких їхні власні громадяни більше не будуть відноситись.
– Чи можуть тарифи на електроенергію для населення зростати після корпоратизації енергії?
– Nercep вже заявив, що для наступного сезону опалення необхідно значно збільшити тарифи на електроенергію та для його доставки. Тобто, ми очікуємо значного зростання цін, незважаючи на те, що заробітна плата, пенсії та купівельна спроможність спочатку війна впала двічі, і ціни на все зростали. Зростання тарифів просто призведе до критичної ситуації для звичайних громадян.
– У якій вигоді це зроблено тоді? Чи продовжує внутрішній ворог руйнувати країну зсередини?
– той, хто все це робить, має свою долю та користь. Представники влади, використовуючи війну та складну ситуацію, займаються приватизацією та корпоратизацією державних підприємств.
