Розповідаємо, як підтримати людей похилого віку з окупованих територій, які втратили домівку.
в чому проблема
Через війну тисячі людей похилого віку в Україні залишилися без домівок і рідних. Саме ці люди похилого віку після евакуації потрапляють до притулків. Ці заклади часто переповнені, а деякі з них не мають достатньо ресурсів навіть для базових потреб. Водночас старість в Україні все ще часто сприймається як «кінець життя».
«Мені фізично боляче, коли люди кажуть: «Я занадто старий для цього». Хоча старість не має бути вироком», – каже Юлія Карпова, засновниця Фонду Юліни Бабусі.
Яке рішення?
Чотири роки тому був заснований благодійний фонд «Юлина бабуся», яка сьогодні підтримує 10 закладів для людей похилого віку та нараховує близько 1500 підопічних. Тут допомагають продуктами, ліками, засобами гігієни та водночас намагаються повернути людям почуття гідності та нормального життя.
Зараз головним завданням для команди фонду є не лише пошук ресурсів для щоденних потреб людей похилого віку, а й для збору коштів на реконструкцію будинку притулку в м. Прибірськ Київської обл. де планують поселити літніх переселенців із прифронтових та окупованих територій.
як це працює
Старші та пенсіонери: філософія гідної турботи
Журнали для підопічних БФ Юліни Бабусі. Фото з архіву фонду
В принципі, у фонді підопічних називають не «старенькими», а старшими і старшими. Для колективу це не просто чергове формулювання, а спосіб змінити ставлення до віку та самої людини.
«Коли 85-річну жінку називають сеньйорою, її постава змінюється, в очах з’являється блиск», – пояснює Юлія Карпова.
Фонд намагається допомогти не лише з базовими потребами, а й повернути людям почуття гідності та інтерес до життя. У «Юлиних бабусях» особисте прохання про сосиску, червону помаду чи нову білизну перед походом до лікаря вважається таким же важливим, як прохання про гречку чи памперси. Фонд пропагує ідею, що допомога не повинна бути “стражданням”: за кожною людиною стоїть життя, гумор, досвід і бажання, які не зникають з роками.
Підопічний фонду забрав Юлю на «серйозну розмову» про те, що їй потрібен новий бюст і фарба для волосся, щоб ходити до лікаря охайною і красивою. Фото з архіву фонду
«Коли жінка в притулку після тривалого знайомства наважується попросити крем для рук чи фарбу для волосся, це означає, що вона знову починає почуватися жінкою, а не просто старенькою», – додає Юлія.
«Наша Юля приїхала!»
Літні люди завжди щиро радіють візитам Юлії Карпової. Фото з архіву фонду
Але найбільше вражає те, як поступово, поїздка за поїздкою, змінюються стосунки з підопічними.
«Перші поїздки завжди дуже стримані. Люди в притулках звикли до того, що хтось може прийти, щось принести і йти далі. Але коли починаєш з ними знайомитися, розмовляти, про щось питати, цікавитися їхнім життям, прийти вдруге чи втретє, вони потихеньку починають розкриватися і реагувати по-іншому», – каже Юлія Карпова.
З часом навіть найбільш замкнуті мешканці притулків починають ділитися особистою інформацією та сприймати волонтерів майже як рідних. Наприклад, один із підопічних, який при першій зустрічі здавався суворим і мовчазним, пізніше таємно попросив поповнити рахунок за телефон, щоб поспілкуватися з жінкою, з якою познайомився по листуванню.
Чотири роки діяльності
Перша роздача харчів у деокупованих селах Київщини, 2022 р. Фото з архіву фонду
За чотири роки роботи фонд залучив близько 7 мільйонів гривень, передав понад 25 тисяч одиниць товару та співпрацював із понад 50 контрагентами. Зараз «Юлині бабусі» опікуються близько 10 закладами для людей похилого віку, де перебуває близько 1500 підопічних – закуповують продукти харчування, побутову хімію, засоби гігієни, обладнання та техніку для притулків, оплачують лікування та операції, проводять ремонти, а крім того підтримують військові частини та прифронтові громади.
Старенькі з Будинку ветеранів етапу першими потрапили на «Кураж», 2025. Фото з архіву фонду.
На що зараз збирається фонд?
До свого четвертого ювілею фонд збирає кошти на дві ключові потреби.
Будівля притулку в Прибірську, в якому планують розмістити людей похилого віку з прифронтових районів. Фото з архіву фонду
Перший поточне забезпечення 10 підопічних: пелюшки, пелюшки, продукти, побутова хімія, засоби гігієни, фрукти, солодощі та ласощі для пенсіонерів та пенсіонерів.
Друге – найбільше завдання фонду на наступний рік: реконструкція будинку притулку в м. Прибірськ Київської обл. Перший корпус закладу вже повністю заселений вихідцями з прифронтових районів, тому наступний корпус планували звести на базі колишнього шпиталю. Заклад сподівався на фінансування цієї реконструкції, але кошти були перенаправлені на інший притулок.
Фундамент вже допоміг зробити дах, але всі подальші роботи зупинилися. Загальна вартість реконструкції будівлі, включаючи внутрішні та зовнішні роботи, комунікації та введення під ключ, становить близько 34 мільйонів гривень.
“Зараз, по суті, ми маємо будувати цей будинок. Якщо цього не зробити, люди можуть просто залишитися без житла. Тому поточні потреби залишаються актуальними щодня, але надзавдання на рік – повністю закрити ремонт новобудови”, – каже Юлія Карпова.
Засновниця фонду зізнається: в той момент, коли став зрозумілий масштаб проблеми, вона буквально «охолола». Але йшлося про житло для людей, які втратили все, а тому фонд не міг стояти осторонь.
«Люди, втративши домівку, приходять з малими грошима, і вони не повинні залишатися без даху над головою. Українці не повинні доживати свій вік у непридатних умовах», – наголошує засновник фонду.
Війна, додає Юлія, стала постійною темою розмов у притулках.
Листівки, подаровані благодійниками, підопічні фонду часто розміщують біля своїх ліжок на тумбочках як ікони. Фото з архіву фонду
«Багато хто з переселенців запрошує: «Після перемоги обов’язково приїжджайте до мене в Бахмут». І ти розумієш, що міста фактично вже немає… Але люди чіпляються за цю надію, і я не маю морального права її забирати», – каже вона.
За словами Юлії Карпової, єдине, що залишилося у цих людей наприкінці життя – це ліжко та маленька тумбочка біля нього. І тому для неї важливо, щоб навіть у таких умовах у «сеньйорів» і «сеньйорів» була тепла ковдра, хороше ліжко, улюблене печиво в тумбочці і відчуття, що про них піклуються.
“Питання відновлення корпусу в Прибірську дуже складне. Можливо, подекуди це неможливо. Але коли всі сили країни кинуті на підтримку армії, комусь все одно треба займатися людьми похилого віку. І нехай це буду я”, – каже вона.
Як підтримати
Найкращий подарунок на день народження фонду – допомогти тим, заради кого він працює. Пожертва стане підгузками, фруктами, засобами гігієни, снеками, а головне – частиною великої реконструкції житла для людей похилого віку з прифронтових та окупованих територій. Ви можете підтримати «Юлиних бабусь». за посиланням
