— Україна має ухвалити податкові зміни на вимогу МВФ до кінця березня. Зокрема, це стосується ФОПів, посилок, «OLX податкової». Чи є в цьому необхідність і як це вплине на економіку?
Заяви про те, що це вимога МВФ, є повною брехнею. Усі ці претензії – ініціативи української влади. Їх можна побачити в урядових документах від 2023 року. Тому МВФ тут, в принципі, ні до чого. І навіть якби це було запропоновано Міжнародним валютним фондом, Україні ніколи не були потрібні борги, які вона позичила у Міжнародного валютного фонду. Ці кошти ніколи не використовувалися ні на що, крім гарантування зобов’язань держави за приватними боргами. Наразі те, що Україна отримає від МВФ, піде на погашення боргів попередніх періодів.
— Тоді навіщо Україні кошти МВФ і введення додаткових податків? Щоб малий і середній бізнес дозволили?
Питання не до мене, а до депутатів, які роблять подібні заяви, і до урядовців. Крім того, подібні впровадження є лише в Україні. Такого немає ніде в світі. Подібних правил ви не знайдете в жодній європейській країні. Якщо ми подивимося на структурні маяки МВФ, то там нічого подібного немає – є лише імплементація статті 4 директиви, яка стосується певного обмеження інтересу. Тобто це чергова маячня і поширення абсолютно недостовірних даних. Проте наші чиновники не несуть відповідальності за поширення брехні. Тому ви можете легко видати фантазії за реальність. Однак цей момент, швидше за все, буде використаний політичними силами при формуванні своїх економічних передвиборчих програм. І все, що ухвалить Рада на підставі пропозицій уряду, наступної каденції буде скасовано. Тобто такі речі дають гасла новим політичним силам, які підтримуватимуть бізнес і пересічні громадяни.
Щодо потреб, то треба дивитися, куди найбільше витрачаються наші кошти. І це через розкрадання бюджетних грошей та тіньову діяльність різного роду державних установ. Крім того, через митницю українська економіка щорічно втрачає близько 1 трильйона гривень. Якщо ліквідувати митницю, в економіці з’явиться 1 трильйон гривень. А це означає, що бюджет додатково отримає понад 300 мільярдів гривень у вигляді податків. Тож, може, варто ліквідувати митницю, щоб гроші з’явилися.
Далі – виведення капіталу з України. І це не тільки «двоколка на Москву», яку очолив Міндіч. Це від 300 до 600 млрд грн, які щорічно вимиваються з України за різними схемами. Це не кажучи вже про фіктивне відшкодування ПДВ. А скасування ПДВ дасть українській економіці ще 400 мільярдів гривень. Це самий поверхневий ефект. Тож, відповідно, де взяти гроші – варіантів багато.
— А скільки грошей вимивається з української економіки через офшори?
Офшор – це інструмент, який використовують, коли в державі виникають труднощі. Тому треба змінювати податкове законодавство — і ніхто не буде користуватися офшорами. Адже толку з цього не буде. Зокрема, за весь час існування країни в США не було конвертаційних центрів. А тому, що вони не мають жодного економічного сенсу. Адже компанії можуть абсолютно спокійно займатися податковою оптимізацією за чинним американським законодавством. З іншого боку, після сплати податків вони можуть розпоряджатися власними коштами так само спокійно, як будь-яка особа розпоряджається своїми коштами. Ще раз: ви заплатили податки — і далі можете розпоряджатися своїми грошима як завгодно. А коли ця норма буде в Україні і жоден податківець не прийде і не запитає, навіщо ви там витратили свій прибуток, то це не його справа. Тоді зникнуть і наші конвертаційні центри, бо толку від них не буде.
Саме неможливість розпоряджатися власними коштами викликає необхідність використання різноманітних схем. Зокрема, близько 95% використання офшорів відбувається через неможливість спокійно розпоряджатися власними коштами. Зніміть цю норму — і офшори зникнуть на 95%. Конкретні тіньові операції залишаться.
— Чому з 1 січня 2027 року скасовується звільнення від ПДВ для ФОПів? Це буде краще для економіки чи це на користь великому капіталу?
І чи думають можновладці, як це вплине на стан української економіки? Ні урядовці, ні депутати не несуть жодної відповідальності за свою діяльність. Тому таких ініціатив може бути ще багато.
Що стосується великого капіталу, то є багато сфер, які його не цікавлять. У сфері послуг великого капіталу немає ніде в світі. Зокрема, жодної транснаціональної перукарської чи манікюрної компанії немає і не буде. Так само немає транснаціональних компаній з ремонту взуття чи одягу. Це їм економічно нецікаво. В Україні запровадження ПДВ для ФОПів призведе до того, що малий бізнес почне закриватися або йти в тінь. І економіка далі буде втрачати. Тому всі ці ініціативи шкодять економіці.
— А що робити з держборгом, який, за прогнозом МВФ, до кінця 2026 року може скласти 122,6% ВВП?
Є кілька варіантів вирішення питання з держборгом. Однак спочатку необхідно з’ясувати, чому він постійно збільшується. Що стосується війни з РФ, то це фактор, який може їй сприяти, а не причина. У свою чергу причиною зростання держборгу є недостатня кваліфікація державних менеджерів. І потрібно вибудувати систему регулювання так, щоб наявних коштів було достатньо, а економіка розвивалася. А це питання адекватного законодавства, механізмів державного управління, регуляторних процедур та ефективності судової системи.
Якщо є можливість стягувати борги і не відповідати за їх повернення, то країна завжди буде залазити в борги. Уявіть, що у вас є можливість стягнути борги, а ваш сусід їх віддасть… Тоді влада діє так само. Адже чиновники не повертають стягнуті борги. Усе перекладено на плечі народу. Тому перше, що потрібно зробити для зменшення держборгу, – це запровадити персональну матеріальну відповідальність для тих, хто підписує боргові зобов’язання. Тобто позбавити чиновників фінансової недоторканності. І тоді ситуація зміниться. Адже якщо чиновник точно знає, що в разі технічного дефолту він і його родина втратять абсолютно все, тоді буде трохи інакше.
Стосовно наявного державного боргу, зокрема його погашення, варто розуміти, що значну його частину становить внутрішній борг. Його можна скинути різними способами. Наприклад, перенести на майбутні періоди з іншими процентними ставками або через девальвацію національної валюти.
Щодо зовнішньої заборгованості, то треба заявити, що Україна не повертатиме свої борги через війну. Після цього відбувається викуп цінних паперів, які стають ганчірками і втрачають близько 50-70% своєї вартості. І тоді ніхто нікому нічого не винен. Це найпростіша схема, яка неодноразово використовувалася в історії різними країнами. Хоча зазвичай такими речами користується бізнес. Ринок на це емоційно реагує, і на цьому можна грати.
З іншого боку, є країни, які комфортно живуть із фантастичними боргами. Подивіться на борг в Японії. Тобто борг сам по собі не є проблемою для держави. Навіть його обслуговування також не є проблемою. Головне, на що йде цей борг. Якщо на їжу, то дефіцит буде у всіх, а якщо інвестиційний ресурс, то інша ситуація. І якщо позики не стають внутрішніми інвестиціями, то це завжди проблема. Тобто коли гроші не дозволяють заробляти і немає інфраструктури, яка б цей заробіток забезпечувала. Отже, проблема не в самому боргу. Проблема в тому, як вона формується і продовжує формуватися і що влада робить з отриманими ресурсами.
