Фігурист Вадим Колесник з Харкова вперше в кар’єрі отримав шанс відібратися на Олімпійські ігри і побореться за це право на національному чемпіонаті США. Про це «Соціальний спорт».
24-річний Колесник – один із нових лідерів американської збірної з танців на льоду. Разом із напарницею Емілі Зінгас він завоював дві медалі на етапах Гран-прі цього сезону та вперше вийшов у фінал світової серії.
З Харкова в США
Вадим Колесник народився і почав займатися фігурним катанням у Харкові. У 2015 році, коли йому було 15 років, він здобув останню медаль під українським прапором – срібло в танцях на льоду на турнірі в Будапешті в дуеті зі Златою Єфименко.
У цьому ж році життя юної фігуристки кардинально змінилася. «У 15 років Ігор Шпільбанд взяв мене в свою групу, — згадує спортсмен. Він переїхав до Сполучених Штатів, щоб тренуватися в Мічигані з відомим американським тренером, який привів канадців Тессу Верчу та Скотта Мойра до їхнього першого олімпійського золота.
Уже в 2017 році Колесник почав свою юніорську кар’єру в складі збірної США. У парі з Евонлі Нгуєн вони виграли чемпіонат світу серед юніорів 2020 року.
Шлях до успіху
Після розриву дуету з Нгуєн пошуки нового партнера тривали два роки. У підсумку українська фігуристка об’єдналася з Емілі Зінгас – американкою, яка раніше представляла Кіпр і не мала досвіду в танцях на льоду.
Колесник не розглядав варіант знову представляти Україну. За його словами, пропозицій від федерації також не було.
«Нам ніхто толком не пропонував, — пояснює спортсмен. – Я вже дев’ять років живу в Америці. Мені здається, що мене б навіть не відпустили, тому що Америка багато в мене вклала».
За три сезони Зінгас і Колесник не змогли подолати внутрішню конкуренцію і пробитися на Кубок світу. На чемпіонаті країни двічі посідали четверті місця. Після цього фігуристи взяли паузу, щоб Вадим залікував травму перед олімпійським сезоном.
Сезон прориву
Сезон після відновлення став переломним для дуету. У жовтні Зінгас і Колесник виграли свою першу в кар’єрі медаль Гран-Прі – срібну на етапі в Китаї – з трьома особистими рекордами. Вони поступилися лише своїм одноклубникам – Медісон Чок і Евану Бейтсу, які є одними з головних фаворитів на олімпійське золото.
На останньому етапі Гран-прі у Фінляндії американо-український тандем завоював бронзу. Ці результати дозволили Зінгасу та Колеснику кваліфікуватися до свого першого фіналу Гран-прі, де дует посів шосте місце.
Здоров’я стало запорукою такого стрімкого прогресу. Позбувшись болю, Вадим зміг більше часу проводити на льоду.
Боротьба за Олімпіаду
Далі на фігуристів чекає національна першість – останній крок перед визначенням олімпійської збірної. У танцях на льоду США мають максимальну кількість ліцензій – три. Колесник, який отримав американське громадянство в серпні 2025 року, тепер може претендувати на одне з цих трьох місць.
Попри значні шанси потрапити до Мілану-2026, головною метою для Колесника та Зінгаса є наступна Олімпіада у 2030 році.
“Хочу кататися до тих пір, поки не виграю Олімпіаду або хоча б досягну того, чого хотіла в житті. Тому якщо буде десять років, то будемо кататися десять років”, – підсумовує харків’янин.
Українці, які стали чемпіонами інших країн
У різні роки ряд спортсменів, які народилися або сформувалися в українській спортивній школі, змінили громадянство і досягли значних успіхів у складі інших збірних. Серед них:
- фігуристка Тетяна Волосожар з Дніпра, яка в парі з Максимом Траньковим представляла Російську Федерацію і стала дворазовою олімпійською чемпіонкою;
- гімнаст Микола Куксенков, який народився і розпочав свою кар’єру в Києві, а після зміни громадянства став срібним призером Олімпіади-2016 у командному турнірі збірної Росії;
- борчиня Марія Стадник, яка на початку кар’єри представляла Україну, після переїзду до Азербайджану стала багаторазовою призеркою чемпіонатів світу та Європи та срібною призеркою Олімпіади в Ріо-2016;
- каноїст Валентин Дем’яненко, який після зміни спортивного громадянства на азербайджанське став срібним призером Олімпіади-2016.
Причини спортивної еміграції різні: від відсутності фінансування та підтримки на батьківщині до переїзду родини чи кращих умов для тренувань в інших країнах.
