Реформа шкільної освіти в Україні триває вже давно, з 2017 року. Вона називається «Нова українська школа» (НУШ), і зараз реформа на етапі зміни концепції старшої школи. Цей етап називається «Професійна школа». У чому суть цих перетворень? Давайте спробуємо розібратися.
Тож учні після 9 класу матимуть два шляхи: продовжувати навчання в академічному ліцеї чи вступати до ПТУ, де поряд із повною загальною середньою освітою можна отримати професію.
Професійний напрям дозволить учням сформувати навички швидкого виходу на ринок праці — учні практично опановуватимуть професію та вивчатимуть предмети, безпосередньо пов’язані з майбутньою спеціальністю. Це найбільш затребувані на ринку праці спеціальності. Перш за все, це все, що стосується ремонту та будівництва. Хороші муляри, покрівельники, штукатури та сантехніки потрібні завжди. Тим більше в країні, де так чи інакше має відбутися масштабна реконструкція зруйнованої війною інфраструктури. По-друге, це робітничі спеціальності, дефіцит яких відчувала Україна ще до війни. Хто стикався з цим, знає, як легко знайти в Харкові кваліфікованого токаря чи фрезерувальника. Крім того, це сфера обслуговування, торгівля, логістика… Загалом, набір спеціальностей, які не потребують вищої освіти.
І це особливо важливо, враховуючи той факт, що професійно-технічна освіта, тобто те, що раніше було представлено закладами під назвою ВТУ, переживає в Україні гостру кризу. По-перше, дуже впав престиж робітничих спеціальностей. По-друге, самі профтехучилища фактично не змогли відреагувати на нові ринкові реалії. Таким чином, Україна потрапляє в класичну пастку структурного безробіття: люди на папері є, але їхня кваліфікація, дисципліна, мотивація чи географія не відповідають попиту економіки. Як не парадоксально, дефіцит кадрів співіснує з безробіттям і збільшенням кількості резюме.
Загалом реформа середньої освіти потрібна, і в цілому ідея абсолютно правильна. А механізми його реалізації, мабуть, очевидні, і питань до них немає. Але це в теорії. На практиці проблеми вже почалися.
Приводом розібратися в цій ситуації стало звернення міського голови Лозової Сергія Зеленського, який вказав на низку проблем, з якими Лозівська громада зіткнеться наступного року, коли поділ на навчання в академічних ліцеях та вступ до ПТУ перестане бути пілотним проектом, а стане обов’язковим.
Не ставлячи під сумнів правильність і суть реформи, мер другого за величиною міста Харківської області зазначає майбутні труднощі.
По-перше, це хронічне недофінансування.
«Через відсутність очного навчання наші заклади роками не отримують кошти на Нову українську школу. Фактично оновлення матеріальної бази зупинилося на рівні початкових класів, а без сучасних наукових лабораторій та STEM-кабінетів створення академічного ліцею перетворюється на формальність», – зазначив мер Лозового.
По-друге, в громаді відчувається кадровий дефіцит: найбільше не вистачає вчителів математики, фізики, хімії, другої іноземної мови. За словами Сергія Зеленського, за таких умов створення окремих навчальних закладів для 10-12 класів може лише поглибити проблему.
Крім того, особливим викликом є демографічна ситуація та безпекова ситуація. Майже 1800 вихованців Лозівської громади вже за межами громади. Багато учнів 7-8 класів, які зараз навчаються дистанційно, не планують продовжувати навчання у місцевих ліцеях.
«Здійснення радикальних структурних змін у той час, коли освіта перебуває у стані виживання, може спровокувати ще більшу міграцію та втрату нашого інтелектуального потенціалу», – підсумував Сергій Зеленський.
Він заявив, що проситиме депутатів Лозівської міської ради підтримати звернення до Кабінету Міністрів та Міністерства освіти і науки України з пропозицією відтермінувати створення мережі академічних ліцеїв до закінчення воєнного стану.
Чи зіткнеться Харків з такими проблемами? Цілком можливо, що так і є. Для початку варто нагадати, що для пілотування реформи старшої школи у Харкові обрали лише один ліцей. Це ліцей № 3. А в області обрали інший ліцей. Це Златопільський ліцей №5.
При цьому Харківська область була серед регіонів з найменшою кількістю відібраних ліцеїв. Наприклад, у Львівській області відібрано 7 ліцеїв, у Дніпропетровській – 6, у Черкаській – 4.
Чому МОН так обділило Харківську область, незрозуміло. Але як би там не було, один пілотний ліцей на місто – це дуже мало. Тобто досвід організації академічних ліцеїв накопичуватися не буде. Адже через рік, враховуючи кількість шкіл у Харкові, доведеться організувати кілька десятків таких ліцеїв.
Причому, за задумом, це мають бути окремі заклади, відокремлені від початкової та середньої шкіл. Тобто на Харків чекає серйозна кадрова перестановка студентів і викладачів. Це перше. А по-друге, зважаючи на жорсткі вимоги безпеки, статус академічного ліцею зможе отримати дуже мало нинішніх шкіл.
Знову ж таки, все зводиться до фінансування. Чи зможе держава профінансувати такі масштабні перетворення в умовах війни? Звідси випливає друге питання, яке порушив Зеленський, – чи немає сенсу відкладати реформу, навіть якщо вона потрібна, до моменту, коли її можна буде провести в повному обсязі, без ризику, що вона перетвориться на формальність? Адже формалізація реформи неминуче призведе до того, що вона не досягне поставлених цілей, а для виправлення недоліків, які, навіть якщо вони викликані об’єктивними причинами, доведеться щось реформувати заново.
