Наголошується, що підприємства змушені ініціювати перегляд тарифів через значне подорожчання послуг за роки воєнного стану.
Куди підуть кошти та чи можна уникнути такого різкого підвищення тарифів на воду, розбиралися журналісти i-ua.tv.
Чому зросли тарифи на воду?
Одне з найбільших збільшень відбулося в Умані. Загальний тариф становить 157,32 гривні за кубічний метр і наразі є одним із найвищих в Україні. Також значно зросли тарифи в Павлограді, Вінниці та Бердичеві.
За словами експертів, це рішення відкладалося на 4 роки. Проте через зношеність мереж і високі тарифи на електроенергію з 1 липня довелося підвищити ціни на водопостачання.
Експерт з питань енергетики, керівник спецпроектів НЦ “Психея” Геннадій Рябцев наголошує, що вода в кранах українців перетворюється на речовину, мало схожу на воду. Усе через те, що вода тече по проржавілим трубам.
“Метал згнив через те, що 30 років ніхто нічого не міняв, тому що не було грошей. Але найголовніше, щоб кошти, які платять українці за утримання водоканалів, справді йшли на ремонт мереж. Тому має бути громадський контроль на місцях”, – зазначає Геннадій Рябцев.
У свою чергу директор аналітично-дослідного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко наголошує, що фонд оплати праці та електроенергія становлять половину тарифу. Також однією з причин перегляду тарифів є зменшення кількості споживачів.
“Саме тому НКРЕКП щороку в грудні підвищувала тариф на воду. Зокрема, у великих містах і обласних центрах, де ліцензіатом є НКРЕКП. Протягом трьох років за вказівкою президента тариф на воду не підвищували. Адже він назвав це рішення аморальним. Хоча, судячи зі стилю роботи Офісу президента, воно спрямоване лише на піар, а не на професійну, економічну чи соціальну роботу. Зростання тарифів на воду було. Тому тарифи зросли на 200% – це наслідки популізму влади», – каже О.Сергієнко.
Експерти наголошують, що підвищення тарифів на воду нині є прерогативою органів місцевого самоврядування. Адже відповідні зміни до законодавства були внесені у березні 2026 року.
“Президент вирішив залишитися білим і пухнастим і звинуватити мерів і місцеву владу в підвищенні тарифів. Це така політична гра”, – каже О.Сергієнко.
Однак експерти наголошують, що комунальники, які надають відповідні послуги, повинні надати обґрунтування тарифів.
“Зі структурою цього тарифу кожен може ознайомитися на сайті комунального підприємства. Усі, кого не влаштовує підвищення тарифів на воду, можуть поскаржитися у відповідні установи та організації, які контролюють встановлення тарифів. Зокрема, в НКРЕКП або в органи місцевої влади”, – каже Г.Рябцев.
За його словами, підвищення тарифів відбудеться через те, що водоканали працюють на автономних генераторах.
“І в бюджеті немає коштів на їх придбання. Кошти надходять до бюджету завдяки податкам. Це означає, що потрібно підвищувати податки, а щоб цього уникнути, проблема перекладається на споживачів”, – зазначає Г.Рябцев.
За оцінками експертів, на даний момент борг на балансуючому ринку електроенергії становить 50 мільярдів гривень.
“А хто буде компенсувати ці кошти? Кожен місяць водоканали не можуть розрахуватися за надані обленерго послуги. Тому це вимушений крок”, – наголошує експерт.
Удар по гаманцях населення
«Тариф на воду не є основною частиною комунальних платежів. Тарифи на теплопостачання значно вищі», — каже Г. Рябцев.
Він підкреслив, що найменше за воду платять кияни. Адже у столиці один із найнижчих тарифів на воду у великих містах — 30 384 грн за 1 куб. м.
“Зараз тариф на воду в столиці становитиме 57 грн. Тож українцям доведеться більше працювати, щоб заробити більше. Держава не має коштів, щоб покрити витрати. А якщо хтось не згоден, то може відмовитися від централізованого водопостачання. Адже для цього в ОСББ є всі відповідні можливості. Можна пробурити артезіанську свердловину, поставити насоси і користуватися своєю водою”, – каже Г.Рябцев.
Експерти наголошують, що держава має дбати про соціально незахищені верстви населення, зокрема, надавати адресну допомогу всім, хто не може платити за ринковими тарифами.
“Для цього треба взяти гроші з бюджету і перерахувати пенсіонерам. І цими коштами вони можуть оплатити комору. Але про адресну грошову допомогу забули. І невідомо, куди зараз йдуть сотні мільярдів гривень. Ціни і тарифи мають бути ринковими, а незахищені категорії населення мають отримувати гроші, щоб витрачати їх на оплату комунальних послуг, а не стояти в ЦНАПах і відділів соціальної допомоги, доводячи їхню непрацездатність. Тому керівника Вінниці, який підняв тарифи на воду на 200%, потрібно запитати: як ви компенсуєте тим, хто не зможе платити цей тариф?», – резюмує експерт.
Знову латати дірки чи оновлювати всю систему?
За словами голови Спілки споживачів комунальних послуг Олега Попенка, вартість води в деяких містах України вже відповідає рівню Польщі. Проте якість води жахлива.
“На жаль, немає розуміння тарифної політики і якою вона має бути в Україні. Що робити з капітальними і поточними ремонтами. Тому виглядає ситуація, що тарифи будуть рости, а з ними і борг. Інфляція все з’їдає, а людям не вистачає коштів платити за комуналку”, – каже О.Попенко.
На його думку, необхідно провести технічний та фінансовий аудит діяльності водоканалів і на його основі визначити необхідне фінансування.
Крім того, водоканали мають залучати кошти іноземних партнерів та грантових організацій, а не підвищувати тарифи для населення.
“На жаль, місцева влада не в змозі керувати такими складними процесами, як водопостачання. Тому споживачі повинні звертатися до депутатів місцевого самоврядування та заступників начальників ЖКГ, подавати звернення до органів місцевого самоврядування та вимагати аудиту водоканалів. Щоб зрозуміти, в якому стані підприємство і що його чекає. На жаль, якість води не покращується, а вартість тарифів зростає. І головна проблема в тому, що ніхто звітує перед споживачами», – наголошує експерт.
На його думку, в Україні необхідно модернізувати мережі.
«Потрібно міняти всю систему теплокомуненерго. І відповідь є. Але вона набагато складніша, ніж просто змусити українців платити ще більше. Найбільша помилка сьогодні керівників багатьох теплокомуненерго полягає в тому, що вони переконують суспільство: досить підняти тариф, і сама система почне модернізуватися.
Це неправда.
Профінансувати модернізацію теплокомуненерго тільки за рахунок населення неможливо. Навіть тариф у 3500 гривень за гігакалорію не замінить мільярдних інвестицій, необхідних для оновлення котелень, магістральних мереж, насосних станцій та систем автоматизації. І це ми бачимо на прикладі підвищення тарифів у 2018-2019 роках, коли тарифи на тепло зростали в кілька разів, але капітальної модернізації ми так і не побачили», – каже О. Попенко.
Він наголошує, що Україні потрібна державна програма модернізації теплокомуненерго.
Не чергове підвищення тарифів, а багаторічна програма, яка фінансуватиметься за рахунок держави, органів місцевого самоврядування, міжнародних грантів, позик міжнародних фінансових установ та коштів партнерів України.
Так свого часу діяла Польща. Він не переклав весь фінансовий тягар на споживача, а залучив європейські ресурси для оновлення комунальної інфраструктури. Україна сьогодні має набагато більшу міжнародну підтримку, ніж Польща тоді. Вам просто потрібно навчитися ним користуватися.
«Потрібно чесно відповісти на запитання: скільки боргів виникло через несплату населенням, скільки – через економічно необґрунтовані тарифи, а скільки – через неефективне управління.
Окремо держава має нарешті визначити механізм компенсації різниці в тарифах, яка накопичується з 2020 року. Без цього борги будуть тільки зростати, незалежно від тарифу.
Треба припинити практику довічного управління комунальними підприємствами.
Директор теплокомуненерго має працювати за контрактом не більше трьох років.
Після закінчення контракту обов’язковий публічний звіт перед громадою, незалежний аудит та оцінка виконання ключових показників ефективності.
Немає результату – немає нового контракту», – наголошує експерт.
Також, на його думку, необхідно провести повний управлінський, фінансовий і технічний аудит усіх теплокомуненерго України.
«Ми повинні знати, в якому стані мережі, які реальні втрати тепла, як використовувалися кошти підприємств і де приховані основні резерви економії», – резюмує О. Попенко.
На думку експерта з економіко-політичних питань Юрія Гаврилечка, перший крок до порятунку теплокомуненерго – знизити тарифи в кілька разів! Другий крок – заміна менеджменту та бухгалтерії одночасно.
У свою чергу експерт із соціальних питань Андрій Павловський закликає українців не терпіти та виходити на протести проти підвищення тарифів.
«Мовчання українців відкриває чиновникам і олігархам дорогу до нових підвищення тарифів», – підкреслює А. Павловський.
