печінкові проби: розшифровка — норми показників, що означають АЛТ, АСТ і білірубін

Печінкові проби: розшифровка — норми показників, що означають АЛТ, АСТ і білірубін

Печінкові проби — це комплекс біохімічних показників крові, який використовується для оцінки функціонального стану печінки, жовчовивідної системи та частково інших органів. Аналіз широко застосовується в гастроентерології, терапії, інфекційних хворобах, ендокринології, хірургії. Результати печінкових проб дозволяють виявити запалення, цитоліз, холестаз, порушення синтетичної функції печінки, токсичні ураження та системні патології.

Що таке печінкові проби

Печінкові проби — це не один аналіз, а набір лабораторних показників, які відображають:

стан клітин печінки (гепатоцитів);

інтенсивність руйнування клітинних мембран;

швидкість утворення та виведення жовчі;

білоксинтетичну функцію печінки;

детоксикаційну здатність органа.

Основні показники печінкових проб

Найчастіше стандартний біохімічний профіль включає:

АЛТ (аланінамінотрансфераза);

АСТ (аспартатамінотрансфераза);

загальний білірубін;

прямий (кон’югований) білірубін;

непрямий (некон’югований) білірубін;

лужна фосфатаза (ЛФ);

гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ);

загальний білок;

альбумін.

У фокусі цієї статті — АЛТ, АСТ і білірубін як ключові маркери ураження печінки.

АЛТ (аланінамінотрансфераза): що означає показник

АЛТ — внутрішньоклітинний фермент, який бере участь у білковому обміні, а саме в реакціях трансамінування амінокислот. Основна локалізація — гепатоцити.

Біологічна роль АЛТ

участь у метаболізмі амінокислот;

підтримка енергетичного обміну;

відображення цілісності клітин печінки.

При пошкодженні мембран гепатоцитів АЛТ виходить у кров, що призводить до підвищення його концентрації.

Норма АЛТ

Референсні значення можуть незначно відрізнятися залежно від лабораторії, але загальноприйняті норми:

чоловіки: до 41 Од/л;

жінки: до 31 Од/л;

діти: залежно від віку (вищі значення у новонароджених).

Причини підвищення АЛТ

Підвищений АЛТ свідчить про ушкодження клітин печінки. Основні причини:

вірусні гепатити (A, B, C, D, E);

алкогольне ураження печінки;

неалкогольна жирова хвороба печінки;

токсичний гепатит (ліки, отрути);

цироз печінки;

ішемічне ураження печінки;

пухлини печінки.

Ступені підвищення АЛТ

до 5 норм — легке ураження;

5–10 норм — помірне ураження;

понад 10 норм — масивний цитоліз.

АСТ (аспартатамінотрансфераза): значення та діагностична роль

АСТ — фермент, який міститься не лише в печінці, а й у:

серцевому м’язі;

скелетних м’язах;

нирках;

головному мозку;

еритроцитах.

Через ширшу локалізацію АСТ менш специфічний для печінки, ніж АЛТ.

Норма АСТ

чоловіки: до 40 Од/л;

жінки: до 32 Од/л;

діти: залежно від віку.

Причини підвищення АСТ

гострі та хронічні гепатити;

цироз печінки;

алкогольне ураження печінки;

інфаркт міокарда;

міозити;

травми м’язів;

гемоліз.

Співвідношення АСТ/АЛТ (коефіцієнт де Рітіса)

Важливий діагностичний показник:

< 1 — характерно для вірусного гепатиту;

≈ 1 — можливе хронічне ураження;

2 — типово для алкогольної хвороби печінки.

Коефіцієнт дозволяє відрізнити печінкове ураження від серцевого або м’язового.

Білірубін: що це і чому він важливий

Білірубін — жовчний пігмент, продукт розпаду гемоглобіну еритроцитів. Його обмін тісно пов’язаний з функцією печінки та жовчовивідних шляхів.

Етапи обміну білірубіну

Розпад еритроцитів у селезінці.

Утворення непрямого (вільного) білірубіну.

Транспортування до печінки з альбуміном.

Кон’югація в гепатоцитах.

Утворення прямого білірубіну.

Виділення з жовчю в кишечник.

Види білірубіну

загальний білірубін;

прямий (кон’югований);

непрямий (некон’югований).

Норми білірубіну

загальний: 5–21 мкмоль/л;

прямий: до 5 мкмоль/л;

непрямий: до 16 мкмоль/л.

Причини підвищення білірубіну

Залежно від фракції:

Підвищення непрямого білірубіну:

гемолітична анемія;

синдром Жильбера;

масивний гемоліз;

спадкові порушення кон’югації.

Підвищення прямого білірубіну:

холестаз;

жовчнокам’яна хвороба;

пухлини жовчних проток;

гепатит;

цироз.

Клінічні прояви гіпербілірубінемії

жовтяниця шкіри;

жовтяниця склер;

потемніння сечі;

світлий кал;

свербіж шкіри.

Печінкові проби при різних захворюваннях

Вірусний гепатит

значне підвищення АЛТ;

АСТ нижчий за АЛТ;

підвищення загального білірубіну.

Алкогольна хвороба печінки

АСТ > АЛТ;

коефіцієнт де Рітіса > 2;

підвищення ГГТ;

помірне зростання білірубіну.

Холестаз

різке підвищення прямого білірубіну;

висока лужна фосфатаза;

підвищена ГГТ;

помірні зміни АЛТ і АСТ.

Цироз печінки

помірне підвищення АЛТ і АСТ;

зниження альбуміну;

підвищений білірубін;

порушення згортання крові.

Фактори, що впливають на результати печінкових проб

прийом алкоголю;

лікарські засоби (парацетамол, антибіотики, статини);

інтенсивні фізичні навантаження;

ожиріння;

вагітність;

стрес;

неправильна підготовка до аналізу.

Підготовка до здачі аналізу

голодування 8–12 годин;

відмова від алкоголю за 48 годин;

обмеження жирної їжі;

узгодження прийому ліків з лікарем.

Коли необхідно здавати печінкові проби

Показання:

біль у правому підребер’ї;

жовтяниця;

нудота, гіркота в роті;

хронічна втома;

контроль лікування;

профілактичні огляди;

вагітність;

прийом гепатотоксичних препаратів.

Інтерпретація результатів: важливі принципи

оцінка показників у комплексі;

врахування клінічних симптомів;

аналіз динаміки;

співставлення з інструментальними методами;

консультація лікаря.

Печінкові проби — це інформативний інструмент лабораторної діагностики, який дозволяє виявити патологію на ранніх стадіях та контролювати стан печінки при хронічних захворюваннях.