— Що таке продовольча безпека і як вона впливає на рівень голоду у світі?
Продовольчу безпеку можна трактувати різними економічними, політичними та соціальними чинниками. В цілому це здатність держави створити необхідні умови на внутрішньому ринку для забезпечення населення у достатній кількості продовольством відповідної якості і безпечності з метою підтримки типової їх життєдіяльності. Тобто на ринку або ж в системі роздрібної торгівлі має бути доступним продовольство для виконання населенням всіх виробничих, соціальних, демографічних функцій. В політичному сенсі, продовольча безпека — це позитивний імідж конкурентоспроможної країни з точки зору самозабезпечення населення інших країн і свого народу продовольством. Щодо економічного чинника, то це наявність ресурсів здатних у певних комбінаціях створити умови для виробництва продукції в даній країні. Це безперечно матеріально- технічна база, фахова праця та достатні земельні ресурси. А соціальний чинник — в першу чергу слід розглядати як економічний доступ до продовольства через добробут населення — заробітну плату, пенсії, стипендії і т.п. Ось такий широкий спектр цього визначення для окремо взятої країни в цілому дає підстави також говорити і про складніші питання. Зокрема, про світову продовольчу безпеку.
— Який наразі рівень голоду у світі?
Нині активно в міжнародній політиці і економіці широко використовується понад 40 індексів, два з цих глобальних індексів тісно пов’язані з харчуванням. Зокрема, по-перше, це Глобальний індекс продовольчої безпеки (GFSI — Global Food Security Index) та по-друге, Глобальний індекс голоду (GHI — Global Hunger Index). Хоча вони і пов’язані з харчуванням людей але за змістом визначників вони між собою відрізняються. Частіше ми ведемо дебати, пишемо статті і робимо аналізи по Глобальному індексу продовольчої безпеки як по окремо взятій нашій державі так і по інших країнах світу. Цей індекс за методикою складається з чотирьох груп показників: а). економічна доступність — 32,4%; б). фізична доступність теж — 32,4%; в). якість та безпечність продовольства — 17,6% і г). природні ресурси та стійкість — 17,6%. Кожна група детальніше ще ділиться на окремі індикатори, наприклад група «якість і безпечність» складається ще з 5 визначників-індикаторів таких як харчові стандарти, якість білку, безпека харчових продуктів, дієтичне різноманіття, доступність мікроелементів. Дослідження за цим глобальним індексом популярні та відомі експертній спільноті. Проте, майже немає досліджень по другому світовому рейтингу — Глобальному індексу голоду, що на відміну від GFSI характеризує іншу сторону харчування — його відсутність або обмеженість. Для розрахунку цього індексу використовуються дещо інші показники. Зокрема, дитяча смертність, недоїдання як індикатор недостатнього споживання кілокалорій, затримка росту дітей віком до п’яти років і виснаження дітей через низьку вагу для свого зросту. Країни за цим індексом оцінюються за стобальною системою., при цьому «0» означає найнижчий рівень голоду, тобто відсутність голоду в країні, а від «30» і далі — катастрофа з харчуванням. Показник світового голоду розраховується за 120 країнами. За цим показником у 2023 році зазначається, що близько 40 країн світу за станом забезпечення і споживання продовольства мають великі проблеми і хронічні випробовування для населення. Так, викликають занепокоєння країни на південь від пустелі Сахара, окремих країнах центральної Африки, Південній Азії. Це країни де в силу кліматичних, фінансово-економічних військово-політичних умов упродовж тривалого часу не вдалося урядам забезпечити населення продовольством, — виживання людей у зв’язку з недостатністю або браком їжі стало глобальною світовою проблемою для Чаду, Нігеру, Сомалі, Замбії, Лесото, Анголи, Південного Судану і також для Продовольчої програми ФАО. Також необхідно зауважити, що основним індикатором оцінки стану голоду є економічна доступність, тобто рівень добробуту країни і населення цих країн. Якщо проаналізувати світове виробництво продовольства за континентами і окремими країнами то зауважимо, що незважаючи на переважаючі темпи зростання народонаселення аграрне виробництво ще в стані забезпечити населення світу продовольством, зокрема пшеницею, рисом, кукурудзою та бобовими. Біда, що не всі країни можуть його купити або обміняти. Також, навіть якщо продовольство є на ринку недостатній рівень купівельної спроможності населення не дає підстави для повноцінного харчування дітей та дорослих у багатьох країнах.
— А яка ситуація в Україні?
В контексті нормативного регулювання то зазначу, що в Україні у минулому 2024 році Розпорядженням КМ України прийнята Стратегія продовольчої безпеки на період до 2027 року. Це важливий план заходів для всіх учасників аграрного ринку, що на основі аналізу поточного стану справ описує основні проблеми функціонування агропромислового комплексу, наводить індикатори стану продовольчої безпеки та вказує на існуючі під час війни виклики та ризики із забезпеченням продовольством. Мова йде також про занадто великі витрати домогосподарств на придбання харчових продуктів адже на переважний асортимент продовольства в Україні вже ціни досягли світового і європейського рівня і це незважаючи на майже десятикратно меншу заробітну плату. Для певної частини населення такі витрати на придбання наприклад м’яса і м’ясопродуктів упродовж року складають 23%, на хліб і хлібопродукти йде 17% витрат, молоко — ще 14%. Проте війна і ми все розуміємо. Турбота про Сили Оборони понад усе. Іншими словами маємо терпіти, бути раціональними у кількісному і вартісному придбанні всього і у тому числі і продовольства.
Також важливим є рівень доходів населення України, наприклад, прожитковий мінімум в Україні складає приблизно 3000 тисячі грн., мінімальна заробітна плата з січня нинішнього 2025 року складає 8000грн. а середньомісячна — за прогнозами КМ України має складати 20 тис .грн. Тобто, якщо в нашій державі мінімальна погодинна оплата праці складає нині 48 грн на годину то у США такий показник складає $ 7,25 на день. А у Канаді та Європі ще більше. Тобто мова йде про те, що рівень середньомісячної й мінімальної зарплати, а також прожиткового мінімуму — створює бар’єр для повноцінного харчування. Адже переважна більшість продуктів в Україні вже має європейський та світовий рівень ціни. У Чехії та Польщі товари коштують, як в Україні, проте середні та мінімальні заробітні плати в цих країнах, значно вище.
— Як продовольча безпека в Україні впливає на світ? І яке місце наше країна відіграє у світовій продовольчій безпеці?
Як і попередні роки, в умовах воєнного стану, українські аграрні товаровиробники незважаючи на всі виклики військового часу продовжують вирощувати і експортувати сільськогосподарську продукцію. В цілому при експорті мова йде про олійний та зерновий блок. Український експорт є різносегментним, ми вивозимо цю продукцію у різні країни світу. В цілому десь за останні роки ми маємо суттєві коливання в обсягах експорту, від максимального рекорду у $ 27,7 млрд. у 2021 році до $ 24,5млрд. у минулому 2024 році. У фізичному обсязі експорт олійної і зернової продукції досяг неймовірних 78,3 млн. тон., що ще десять років назад вважалося за «космічні» цифри. У товарному асортиментів мова йде про кукурудзу -29,6 млн тонн або $ 5млрд, пшеницю- 20,6 млн тонн, або $ 3,7 млрд., ріпак — 3,8 млн тонн або 1,8 $млрд, сою- 3,4 млн тонн або $ 1,3 млрд, соняшникова олія. ЄС залишається основним зовнішним сегментом аграрного експорту з України, лише у минулому році цей ринок для українських компаній виріс на 11% і склав за оцінками експертів близько $ 13 млрд з часткою у 52,3% від загального обсягу експорту, на країни Азії припадає ще $ 7,5млрд або ж 30,1% і на африканські країни приходиться — $ 2,6 млрд або ж 10,5%. Серед окремих країн — найбільших імпортерів українського аграрної продукції виділимо Іспанію з її $ 2.68 млрд. Наступні за зменшенням обсягів імпорту посідають відповідно Нідерланди — $ 1,8млрд, Туреччина — $ 1,7млрд., Польща — $ 1,5млрд, $Єгипет — 1,4млрд. А для багатьох африканських країн дуже важливим є споживання та імпорт пшениці. Україна ж в основному експортує пшеницю у Китай, Іспанію, Туреччину, Нідерланди. Ці країни разом з Італією, Китаєм, Німеччиною, Індією та Румунією складають основний експортний ринок українського продовольства та привносять до НБУ 59% валютних надходжень. Останніми роками українські товаровиробники активно взялися за вирощування так званих нішевих культур до яких можна віднести і горох. Це новий тренд для України. Горох став активно продаватися до Туреччини, Індії та ОАЕ, Пакистану та у Бангладеш.
В цілому, можна говорити, що Україна експортуючи таку велику кількість пшениці та іншого зерна може розрахунково надати хліба еквівалентно більш ніж як 400 млн населення у світі. При розрахунках ми виходимо з норми приблизно для українців у 105 — 110 кг зерна пшениці на рік на людину, а для арабських країн 150−175 кг борошна на людину у рік на хлібопекарські вироби.
— Яка наразі реальна загроза є для продовольчої безпеки? Які наслідки для України та світу?
В останні роки з’явилися нові і поглибилися існуючі чинники впливу на розвиток сільськогосподарського виробництва в Україні і світі. Для нас на сьогодні вони стають незворотними важливими та зрозумілими. Маю на увазі спершу, демографічний чинник через зростання населення в країнах мусульманського світу та наступним переміщенням населенні за новими країнами і континентами у тому числі європейськими. Другий чинник — кліматичний чинник який не має потреб доводити адже ще у 2025 році на Паризькому Саміті 2015 року (паризька кліматична угода) внесено на порядок денний життя планети 1,5 градусне зростання середньорічної температури повітря на нашій планеті. Якщо говорити про Україну то таких коливань температури як нинішнього 2025 року сільське господарство давно не мало, адже вже в історії надзвичайно низькі температури кінця квітня та відсутність дощів упродовж основного періоду вегетації зернових і соняшника у південних і центральних областях. Адже без природніх опадів агровиробники у південній і центральній частина України не можуть отримати високу врожайність культур.
Щодо країн ЄС, то в рамках Спільної аграрної політики ЄС там розроблені програми для підтримки екологічності виробництва.
І на насамкінець цього запитання, — безперечно що війна рф проти України суттєво впливає на аграрний потенціал українського аграрного сектору і в свою чергу на світову продовольчу безпеку. У надзвичайно складних умова воєнного стану сільськогосподарські товаровиробники, інколи навіть в умовах обстрілів та пожеж, продовжують наполегливо робити свою справу — вирощувати продовольство для нас і світу.
— Наскільки серйозно війна в Україні впливає на продовольчу безпеку?
Спершу про три базових чинники оцінювання та їх аналіз в нинішніх умовах воєнних і суспільно-економічних викликів. Для нас важливими є три складники оцінювання. Перший чинник — обсяг виробництва сільськогосподарської продукції. Ключовим екстенсивним показником є площа земель в обробітку, це рілля і сільськогосподарські угіддя. Як відома значна частина земель, а це близько 18% знаходиться під тимчасовою окупацією. Ще частина сільськогосподарських земель знаходиться в зоні бойових дій, частина звільнених земель потребує розмінування. Основним інтенсивним показником для цього є урожайність та її зростання як показник продуктивності землі і сучасних інноваційних технологій. Тут нас все гаразд. Є багато прикладів зростання врожайності зернових культур вище кращих європейських зразків. Таким чином за цим першим чинником — зменшенні площі сільськогосподарських земель в обробітку компенсується інтенсивним зростанням урожайності.
Другий чинник — населення країни та його зайнятість. Тут потрібно мати розмову про дві складових цього чинника як про споживачів продовольства так про його виробників. Наразі демографічна ситуація дуже складна, адже виїзду за кордон, тимчасово переміщене населенні по території нашої країни та значна мобілізаційна участь в захисті країни суттєво послаблюють демографічний економічно-активного населення.
І третій чинник впливу на продовольчу безпеку в Україні, і безперечно у світі це екологічні заходи ЄС -The European Green Deal і наша реакція на цей набір політичних ініціатив. В цілому до війни рф проти України ціль екологічної стійкості ЄС полягала в збереженні, захисті і поліпшенні якості довкілля. Згідно плану дій Європейського зеленого курсу необхідно скоротити викиди парникових газів, перейти до збереження екосистем та біорізноманіття, зменшити використання штучних добрив та ЗЗР, збільшити постачання чистої та безпечної енергії та ін. Для України і для мирного часу ці заходи сприймалися б розумно, проте в нинішніх умовах воєнного стану постійних повітряних тривог наші моральні цінності все-таки біля держави і максимально близько до цього третього чинника о розмінування. Земель у тому числі сільськогосподарського призначення. Адже, значна частина земель в обробітку знаходиться в зоні нерозірваних снарядів та постійних небезпек для життя людей. Тому сприймаю як належне певне дистанціювання в умовах війни від цього надзвичайно важливого чинника для мирного часу.
Також кілька власних думок про аграрну логістику. Ми багато пережили проблем з морською логістикою Чорного моря тобто найбільш масштабним і ефективним експортом зерна з України як в європейські країни, так і в країни Північної Африки та Азії. На сьогодні спільними зусиллями та окремими домовленостями вдалося відновити логістику продукції через Чорне море. Також експортуємо зерно залізничним сполученням до європейських країн.
— А чи дійсно продовольча безпека світу залежить від українського зерна?
Це кількісне перебільшення через психологічно привнесений стереотип «Україна — аграрна країна». Так, ми як країна нині маємо потужний аграрний сектор економіки, але ж війна вже привносить нові наукові відкриття у техніці і військових технологіях, що звичайно винесе машинобудування і ІТ галузь у лідери післявоєнної відбудови держави. Також, зауважу, що на сьогодні рф експортує більше пшениці, ніж Україна і основним покупцем якої є Іран, Єгипет та інші країни Сходу та Азії. Тому рф та Україна постійно конкурують на ринках країн Азії, Північної Африки та Близького Сходу. На сьогодні ми долаємо труднощі, проте умови експорту для нас є надзвичайно складними через військові дії, зокрема обстріли у Чорноморському регіоні. Наразі для України дуже важливий європейський ринок для якого ми можемо крім морського транспорту використовувати також залізничні та автомобільні перевезення .
— Назвіть найголовніші продовольчі проблеми України та шляхи їх вирішення?
Для українського споживача важлива фізична та економічна доступність продукції. Тобто фізична доступність — це наявність на ринку продовольства, тобто продукції рослинництва і тваринництва та товарів їх первинної і глибокої переробки. З цим здається все в порядку. Є основний базис продовольства на аграрному ринку, в гуртові і роздрібній торгівлі, мережевих магазинах всіх рівнів, ринках, базарах. За час повномасштабної війни держава змогла віднайти певні заходи підтримки виробників. Зокрема, це стосується наприклад, здешевлення техніки для с.г. виробництва, тракторів і комбайнів як товарів критичного імпорту, де держава дала пільги по миту і ПДВ для імпорту в Україну. В умовах воєнного стану і відповідного коливання ринку добрив і ЗЗР це дійсно важливий захід державної аграрної політики. Другий блок зваженої політики держави це адекватна, без підняття мита, реакція на імпорт продовольства, тобто імпорт риби та фруктів, яких в нас немає можливості виробити.
Є важливе питання для споживачів — ціноутворення та вплив на нього державного регулювання. Взявши на себе певні зобов’язанні при вступі до СОТ у 2008 році та відповідно до підписаних вимог по ПВЗВТ держава мало втручається в ціноутворення на внутрішньому ринку. В умовах війни є питання. Ціни на деякі товарні групи продовольства суттєво виросли, а інколи рівняються або навіть випереджують європейські. Продовольчий кошик за вмістом і вартістю традиційно був і є вимірником економічної ситуації в державі, рівня інфляції та купівельної спроможності громадян. На сьогодні в продовольчому кошику ціни зросли на певні харчові продукти товари як: молоко — 50 грн, хліб — 35 грн, яйця, сир твердий, м’ясо, яблука, фрукти, такі, як банани та мандарини, картопля біля 30грн, соняшникова олія — 60−70 грн. Загроз, щодо нестачі цих продуктів немає, але ціни на них зростають внаслідок посухи та неврожайного року. Саме напевно тому ціни на продовольчий кошик в Україні вже на світовому рівні. Розуміємо — все це через війну. Віримо у вищу справедливість і Сили Оборони.
