— Чи може бути в столиці безоплатний проїзд? Адже мер заявляє, що не вистачає водіїв для автобусів
Потрібно розділити це питання на чотири складові. По-перше, не існує речей без жодної цінності. А от безоплатне право на послугу цілком можливе. Безплатне означає нікчемне, а безоплатне покривається в момент надання сервісу.
Щодо комунального транспорту — це найдешевший спосіб пересування для громади, що фінансується з наших податків. Тому зробити його безоплатним реально. Бюджет Києва володіє всіма необхідними ресурсами для купівлі машин, їх обслуговування та виплати зарплат водіям. Зрештою, це сформовано з наших податків, тож перешкод для запровадження безоплатного міського транспорту в мегаполісі немає.
— Мер Кличко каже, що в бюджеті нестача грошей
Готовий просто зараз змінити Кличка та знайти фінансування в скарбниці. Вони там були завжди. Зокрема, існують кошти на прокладання метро на Виноградар. Варто нагадати, що крайню нову станцію підземки запустили 13 років тому. Починаючи з 2013 року жодної нової локації не відкрили, хоча бюджетом регулярно передбачалися видатки на це.
Стосовно дефіциту кадрів. Хто заважав адміністрації забронювати шоферів громадського транспорту? Водночас працівників муніципальної охорони чомусь бронювали дуже активно.
Ба більше, невже раніше водіїв вистачало — до того моменту, як глава держави звернувся до кабінету міністрів щодо створення механізму безоплатного пересування в Києві? Через ворожі удари переправи зараз заблоковані, і міська верхівка намагається зв’язати правий і лівий береги саме автобусами, через що й виникла гостра потреба в додаткових кадрах.
А хто перешкоджав зведенню нових мостів раніше? Північний міст за генеральним планом повинен був з’єднати Троєщину з Мінським масивом. Проте міськрада перейменувала Московський міст на Північний, і на цьому все зупинилося. Аналогічна ситуація спостерігається з об’їзною дорогою навколо мегаполіса.
Припускаю, що брак кадрів дійсно існує, проте з безоплатним пересуванням він жодним чином не пов’язаний.
Крім того, слід пам’ятати про безліч найманих фахівців із передмістя, які щодня їздять до столиці, наприклад, із Броварів. Це не лише складно, а й дуже дорого. Хтось робив підрахунки, скільки втрачає міський бюджет через те, що люди банально не можуть доїхати до праці? Проблема полягає в неефективності всієї київської агломерації як єдиного господарського механізму.
— У Харкові проїзд у громадському транспорті з початку повномасштабної війни є безкоштовним. Однак експерти кажуть про великі борги міста через це рішення
Чому муніципалітет згодом мусить погашати ці заборгованості? І звідки вони взагалі беруться?
варто нагадати, що після початку повномасштабного вторгнення розцінки на світло піднімали неодноразово. У нас що, доходи громадян зросли в рази? Чи сировина подорожчала у декілька разів? Що такого сталося з собівартістю електроенергії? Енергетики почали заробляти по 100 гривень? Звісно, ні.
Тому джерело таких боргів полягає в апетитах монополістів. Можливо, варто націоналізувати енергетичний сектор, і проблеми з боргами зникнуть?
Коли ж запевняють, що кошти спрямовуються на відновлення енергетики, ми бачимо зовсім іншу картину: розкішні пентхауси та дорогі автомобілі підрядників, які мали зводити захисні конструкції. Можливо, заборгованості виникають саме через це, а після ліквідації таких витрат зникнуть і самі борги?
Тому розповіді про збитки зазвичай є маніпуляцією. У більшості ситуацій вони виступають наслідком шахрайства. Бізнес ніколи не працюватиме собі на збиток, а енергетичні компанії продовжують функціонувати. Поблажливість пояснюється надприбутками у 1000 відсотків, тому вони здатні роками «терпіти збитки». Це пряме питання до правоохоронних структур.
Замість безпеки та ремонту фінанси йдуть на коштовні машини та крокодилячі тераріуми. Тому законність походження подібних боргів викликає серйозні сумніви.
— Повернемося до потреб міста. У «Київводоканалі» кажуть, що не вистачає генераторів для безперебійного водопостачання. Чому міська влада не знайшла на це кошти?
Згідно з повідомленням заступника керівника підприємства, використовуються агрегати ще 70-х років минулого століття. У чинних тарифах завжди закладена амортизаційна складова. Це ресурси, призначені для регулярного оновлення основних фондів. Де ж осіли ці гроші? Це також робота для слідчих органів.
Якщо проаналізувати динаміку зростання тарифів, то з 2005 по 2026 рік кубічний метр холодної води в столиці подорожчав приблизно у 80 разів — із 82 копійок майже до 4 гривень. Темпи випереджають зростання середніх зарплат у місті вдвічі. Ціни не просто завищені — вони значно випередили доходи населення. Після цього «Київводоканал» розповідає міфах про відсутність фінансування. Силовики мали б перевірити канали зникнення коштів.
Нагадаю, що з 2005 року водовідведення винесли в окремий платіж, хоча раніше воно входило до загального тарифу. Громадяни додатково платять за підключення до мереж, хоча більша частина житлового фонду зведена за радянських часів. При цьому всі новобудови прокладали інженерні комунікації власноруч і передавали їх підприємству на баланс. Чи збудував хоча б один житловий комплекс водогін за рахунок «Київводоканалу»?
— З 2013 року в столиці намагаються побудувати ще один міський колектор. І де він? Його немає. Тож за що ми платимо гроші? А те, що в нас із крана тече, — це точно питна вода? То як вона може коштувати як питна?
Виникає інше питання: де державні регулятори та міська адміністрація, що затверджує розцінки? Чому Київрада не знизила тарифи до економічно обґрунтованого рівня — не вище 5 гривень за кубічний метр? Якщо хтось переконаний у вищій собівартості, я готовий провести спільний аудит первинної документації компанії. Подивимося на реальні витрати. Щоправда, тоді робота керівництва й бухгалтерів паралізується, офіси опечатають, і лише після цього почнеться перевірка «Київводоканалу».
— Після чого питати в органів місцевого самоврядування, чому кияни платять саме такі тарифи «Київводоканалу»?
Саме так, і варто запитувати, що вони зробили для здешевлення послуг. Чи розробляла якась структура план оптимізації для столичного водоканалу? Поки що єдиний публічний факт полягає в тому, що насоси працюють із 1970-х років.
— У водоканалі кажуть, що столиця ризикує взагалі залишитися без водопостачання. А хто має нести за це відповідальність?
А яка взагалі передбачена відповідальність? Вона реально існує?
Минулого тижня на свободу вийшов останній ключовий фігурант справи «Мідас». Усі підозрювані опинилися на волі, а більшість узагалі втекла за кордон. То чому хтось має відповідати за потенційну відсутність води після обстрілів? Поки подібна безкарність пануватиме, нічого не зміниться.
