Знищення малого бізнесу та податковий тиск: чому з ринку витісняють українських підприємців

— У 2027 році для ФОПів виростуть податки, а також ліміти доходів. До яких наслідків це призведе?

— Державний кошторис формується виключно на основі цифр, повністю ігноруючи реальний стан бізнес-середовища, створення робочих місць та економічні наслідки. Представники влади просто звітують сухими показниками перед зарубіжними донорами. Проте подібні рішення урядовців знову призведуть до згортання підприємницької активності й ліквідації робочих місць, а вже у 2028 році доведеться починати процес реанімації економіки. Цілком імовірно, що це відбуватиметься під популістськими гаслами політиків на кшталт «Ми все відновимо, голосуйте за нас». Це також є елементом політичних маніпуляцій, адже громадянам обіцяють скасувати рішення, які руйнують малий бізнес і б’ють по національних виробниках. Зараз слід готуватися до складних випробувань.

Ті представники бізнесу, які ще мають певні запаси міцності, намагатимуться вистояти, тоді як решта будуть змушені остаточно припинити діяльність. Надалі доведеться лише підраховувати збитки.

— Як працювати бізнесу з такими податками при відключеннях світла, на генераторах із шаленими цінами на паливо?

— Певний період компанії здатні функціонувати просто заради виживання, балансуючи на межі рентабельності, що вже доводили чимало секторів. Проте врешті-решт закриваються і вони. Найкраще наразі тримається бізнес у західних областях, у центральних — ситуація складніша, а в столиці за такого тиску працювати майже нереально, особливо зважаючи на постійні тривоги та відсутність електроенергії. Анонсоване збільшення податкового навантаження у 2027 році остаточно вбиває будь-яку мотивацію триматися далі. На жаль, чимало підприємців ухвалять рішення закритися ще до настання холодної зими.

Вони просто зупинять роботу задля збереження залишків капіталу, спираючись на власний досвід та настрої у спільноті.

— Тобто малий бізнес в Україні закриватиметься великими темпами?

— Абсолютно. Цей процес уже триває і просто набиратиме обертів.

— Наскільки великі податки для малого та середнього бізнесу впливають на економіку?

— Про це ніхто навіть не замислюється. Держава тримається виключно завдяки зовнішній фінансовій допомозі, не розраховуючи на внутрішні ресурси. Тому чиновникам байдуже, чи залишиться в країні п’ять, п’ятдесят, п’ять тисяч чи нуль малих підприємств, адже обсяги надходжень від західних партнерів від цього не змінюються. Важливо усвідомити, що бюджетне фінансування зараз повністю базується на закордонних позиках. Саме тому в урядових кабінетах ніхто не переймається тим, що нові податкові правила знищать малий бізнес.

Подібні рішення жодним чином не зачіпляють фінансування державного сектору, військових чи кишені самих законотворців. Навіть повне зникнення підприємців ніяк не відобразиться на загальних фінансових показниках держави, оскільки кошти гарантовано надходитимуть відповідно до ухвалених рішень європейських партнерів.

Проте першочерговим завданням керівництва держави та Верховної Ради має бути захист національних інтересів. Вони очолюють країну і зобов’язані керуватися саме державними пріоритетами.

Підтримка національного виробника та внутрішнього продукту повинна стояти на першому місці поряд із безпековими та соціальними питаннями.

Влада зобов’язана стимулювати власне виробництво та сектор послуг, аналогічно до того, як це роблять у Франції, США, Німеччині чи Польщі. Усі розвинені держави роблять ставку на підтримку внутрішнього виробника.

У нас же про це ніхто не думає, зокрема про те, що буде в післявоєнний період. Хто заповнить вільну ринкову нішу? Адже попри війну попит існує, а святе місце порожнім не буває.

Складається враження, що українських підприємців свідомо витісняють із ринку, але на користь кого? Виникає логічне запитання: чи не віддали вже Україну як готовий ринок збуту, і до чого саме готуватися громадянам?

Тому чергові ініціативи щодо підвищення фіскального тиску на ФОП викликають набагато більше запитань, ніж відповідей.

Тут простежується чітка закономірність — усунення вітчизняних гравців. Але з якою метою? Побільшало ознак того, що цей ринок готують для когось конкретного. Навіть з урахуванням масової міграції, в Україні залишається близько 25 мільйонів осіб, чиї потреби в споживанні нікуди не зникнуть. Хто саме закриватиме цей попит і за рахунок продукції яких держав? Американської, польської, німецької чи французької?

Нинішні керівники тимчасові й навряд чи пов’язують своє майбутнє з цією країною, на відміну від нас. А розгрібати наслідки їхніх рішень доведеться дуже довго. Це слід усвідомлювати і реагувати вже зараз, оскільки нас, як споживачів, схоже, просто перерозподіляють між іншими гравцями.

— Тобто виграватимуть іноземні виробники, які прийдуть на наш ринок, а не українські?

— Саме так. Вітчизняний бізнес від цього лише програє.

— Тобто нас хочуть перетворити на бананову республіку?

— Коли з країни тікає Генеральний прокурор — це вже бананова республіка чи ще ні? За якими взагалі критеріями зараз оцінюють стан справ в Україні?

— Але ж ми здатні успішно конкурувати за кордоном.

— Так, і схоже, що дії урядовців спрямовані якраз проти цієї конкурентоспроможності. Виїхавши за кордон, українці довели високий рівень підприємництва у США, Словаччині, Польщі, Мексиці та Німеччині. Це очевидно для іноземців. Зокрема, у Польщі наші фахівці фактично захопили нішу б’юті-послуг, оскільки якість і цінова політика українців виявилися недосяжними для місцевих конкурентів.

Тому, можливо, українські можновладці справді дали якісь обіцянки закордонним партнерам щодо здачі внутрішніх ринків, бо інакше дії влади виглядають абсолютно нелогічно.

Підвищувати податки на тлі глибокої депресії бізнесу в Києві — це крок, позбавлений будь-якого глузду, для якого треба мати особливий «талант», особливо коли склади знищені, а на підприємствах бракує кадрів.

— Хоча на початку повномасштабної війни підприємцям обіцяли, що бізнесу дадуть працювати

— Обіцянок було чимало, проте жодної з них не виконали.

— Чому ж нічого? Відкрили ринок землі

— Так, але хто реально зміг її придбати? Земельний ринок запустили не для вітчизняних фермерів, а для транснаціональних корпорацій, які скуповують угіддя шаленими темпами. Через це виникає чергова порція запитань без відповідей, наслідки яких ми розсьорбуватимемо ще не одне десятиліття.

Єдиний шанс зберегти національну економіку та відбутися як державна нація — повністю скасувати всі ці ганебні закони. Інших шляхів просто не існує.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *